Григорій Сковорода – людина-легенда, у своїй популярності  він поступається  хіба що  Тарасу Шевченку.  Про його життя та творчість написано сотні історичних, філософських, богословських, літературознавчих, лінгвістичних, педагогічних, музикознавчих  праць, його твори видавалися багато разів не лише в оригіналі, але й у численних перекладах, а сам він став знаковою фігурою в українській історії та культурі.

Сьогодні, незважаючи на воєнний стан, по всій Україні проходять літературні читання, творчі конкурси, заочні мандрівки, «круглі столи» з нагоди 300-річчя з Дня народження українського філософа, письменника та педагога.

Багато цікавих фактів про життя та творчість «українського Сократа» дізналися студенти 3 та 4 курсів 8 грудня під час науково-теоретичної конференції «Григорій Сковорода в діалозі з сучасністю». Відкривала та вела конференцію Голова Студентського наукового товариства "СТИМУЛ" - Зінькевич В., студентка групи А-31. Так, у своєму першому виступі кандидат педагогічних наук, директор коледжу Петро ГОРКУНЕНКО розповів про неоднозначність сприйняття постаті українського філософа в різні історичні періоди, про  українців, що мають право називатися відомими вже лише тому, що досліджували   біографію та твори мислителя. Він наголосив на тому, що тільки зараз у кожного з нас є можливість пізнати істинного Сковороду.

«Дорогами Григорія Сковороди: від Чорнух до Пан-Іванівки» - до такої заочної подорожі запросила студентів викладач педагогіки Людмила КОСТЮКЕВИЧ. Про дитинство Гриця, про його хист до наук та музики, про перебування в Києво-Могилянській академії та при дворі Єлизавети Петрівни, про його викладацький досвід дізналися вони під час цієї мандрівки. А ще разом поміркували над тим, чому він обрав для себе мандрівний спосіб життя, чому і через століття є уособленням українського духу.

Григорій Савич увійшов в українську історію як мандрівний філософ. Основні фактори, що вплинули на формування його філософських поглядів,   його   ідеї про  три світи та дві натури, про сенс життя та людське щастя, про зріднену працю та любов до вітчизни розкрила у своєму виступі кандидат історичних наук, викладач філософії Світлана МАРТИНЧУК.

«Він учив, як жив, а жив як учив» - такий лейтмотив мав виступ студентки групи А-31 Корінець А. (науковий керівник Костюкевич Л.В.). Їй вдалося переконати студентів, майбутніх учителів, у тому, що ідеї Григорія Сковороди про працю до якої має бути покликання, про розвиток здібностей дитини, про гуманне ставлення до вихованців, про народність виховання, про необхідність діалогічної взаємодії під час навчання не втратили своєї актуальності і потребують реалізації в умовах НУШ.

Особливого змісту набула «Ідея зрідненої праці Григорія Сковороди в умовах воєнних загроз».  Про захисників Батьківщини, волонтерів,  людей різних професій, що   не просто виконували  своєю діяльністю, а  займалися нею її за покликом душі в такі складні для українського народу часи розповідала Галайчук Дарини, студентка групи А-42 (науковий керівник Горкуненко П.П.). 

   Григорій Сковорода  написав 15 філософських трактатів,  байки, 30 з яких увійшли до збірки «Байки харківські»  та вірші об’єднані в книзі  «Сад божественних пісень».  Всі його твори мають глибокий філософський зміст, адже це його роздуми про людське буття. З   «Філософією слова Григорія Сковороди»   учасників конференції ознайомила Тетяна Величко, студентка групи А-41 (науковий керівник Жакун Л.А.).

Григорій Сковорода вважав, що «Щастя не залежить ні від неба, ні від землі, а від самої людини».  Він дійсно був щасливою людиною! Тому що відчував себе саме так! Григорій Савич дав як для сучасників, так і для наступних поколінь «рідкісний приклад гармонії  слова і діла, науки та життя».